bdzholi

для того, щоб стати кимось, недостатньо геніальних задумів у голові. це все має бути реалізовано. от що я Вам скажу, пане...

Что тебе бы сказал Булгаков?

Ваше имя Цитата от Михаила Афанасьевича... …вовсе не удостоверением определяется писатель, а тем, что он пишет! Почем вы знаете, какие замыслы роятся у меня в голове?

все гадания на aeterna.ru

так от. коли мені снився Юрій Винничук, який розповідає казки дітям, це було дивно, але нормально. а сьогодні мені наснився Гео Шкурупій у кепці (яка в мене завжди асоціювалася з грузинами з анекдотів) на велосипеді, який переїжджав через місточок. а назустріч йому біг Михайль Семенко і щось кричав про яблука...


да, я пішла готувати яблучний струдель. має бути смачно.

всьо. я залежна. цей генератор випадкових поєднань мене засмоктав. новий шедевр від Live1000:

я люблю коли дощ заливає
очима пустельної довжини.
в якій трава.

зараз буде про сон...

це вже стає улюбленою забавою:

про залежність від приписів і правил у коханні:

учора затрималася після театру,не встигла повернутися додому. поїхала ночувати на ХТЗ до мами чоловіка, ледве не заблукала у них на районі. чоловік цей час переживав удома.
вранці зателефонувала, повідомила, що скоро вже буду вдома.

дзвінок у двері. чоловік:
- ага, от і ти!!! зараз, зараз, візьму скотч, примотаю тебе до стільця і битиму ременем!!!

відкриває, а там - злякані агітатори. прийшли розповідати, що Яник - хароший) ну от і хто тепер повірить, що у нас - повна злагода і розуміння))))

Для меня миф №1 — это Харьков как столица. Идеальный Город солнца, который строили украинские коммунисты в 20-х годах, когда из фактически губернского центра пытались создать идеальный коммунистический город, и работа эта велась в нескольких направлениях, начиная от административной и заканчивая культурной. Делали какую-то альтернативу Москве и Киеву, даже через архитектурные эксперименты, когда город застраивался в футуристическом контексте, по идеальной, несколько утопической матрице: кварталы ученых, кварталы рабочих, кварталы деятелей искусства.
— Чистый Кампанелла...
— Да, сочетание Средневековья с футуристическим утопизмом. Это очень любопытно. Остается лишь гадать, что было бы, если бы у Харькова не отобрали этот статус столичности, если бы город оставался столицей еще лет 20—25, если бы не Вторая мировая


прочитала тут:
http://community.livejournal.com/kharkiv/568319.html#cutid1

ні, ну щось ще можна зрозуміти... але 35 грн за кг лимонів? красота...

знайома працює в адвокатурі. розповідає:
заходжу у приміщення суду. назустріч - аромати часнику і цибулі. у охоронця на вході - миска з нарізаною цибулею... таке враження, що "всем входящим - бесплатно". ні, не запропонував, так пропустив.

Клаптики... клаптики.... клап...
Лапками над океаном
потягнувся до сонця,
не награвшись місяцем,
Хмаролап.

Капості капають “кап”
ранковим туманом.
А сонце сходить
Щоб утекти на захід
Від хмари лап.
***
а із хмари - храп:
їжачок сопе,
сниться йому шмат
сала, нашпигованого
хроном і хвилястим
кропом.
хмаролапи хапають
шматки снів,
ховають у хмаринці,
а потім показують
кіно клаптикам
холодних крапель,
щоб ті здивувалися,
розчепірили свої кутики -
і впали сніжинками
їжаку до лап


/спільно з Анею Сазанською, її - початок;)/

коханий каже, що уночі я цей віршик бубоніла.
принаймні, температуру в 39 я вже збила)
може, це щось цілюще;)))

я напекла млинців із ваніллю... як завжди у такій ситуації - мені смішно і лоскотно. мені гарно і весело. і згадався віршик,який мені катеринка присвятила. люлбю її...

sepia
епізодичні відтинки снів
зірвали завісу з байдужих пустель
прошитих наскрізно
видовженою тінистою фігурою
в дешевих французьких мокасинах
підтертих канцелярською гумкою буденності
маленькі ніжки на дрібному гравії
короткі па вибивають
пружність землі
п'яточками
підкидають замерзлі камінчики
а довкола обличчя обличчя обличчя
з очима пустельної довжини
і тріщинками заповненими
цукром і ваніллю

їй буде лоскотно від самого погляду
їй буде смішно коли все піде шкереберть
їй буде соромно за умов не прописаних статутом
от тільки як вона почуватиметься
в абсолютній сепії
в якій трава
залишається зеленою?

перші несміливі сніжинки. червоні яблука. зелене листя на одній із яблунь. сонце. звучить Yann Tiersen - Summer. пальці правої руки холодні-холодні, судомить. ліву руку гріє кішка.

вранці за вікном поїзда спостерегли дерево, вкрите білим листям. є такі, рідко у нас зустрічаються, пухнасті ще трохи.
але здалеку це була абсолютна картинка - цвіте вишня. і так приємно, що поряд друзі.

а тепер кожного разу, коли я кажу напередодні снігу, що пахне сніжинками,згадую слова "я не хочу тебе відпускати..." і цитую сама себе "а мандрівки нічні - лиш розмови, та й годі"

побігла читати лекцію "проблеми жанрології в журналістиці"
потримайте кулачки за мене, пліз)

повернулася з вистави "9 жизней Эдит Пиаф". звісно, враження кращі, ніж після "мини мазайла" на тому тижні. але пробачити акторці жахливе виконання пісень піаф НЕМОЖЛИВО!

вистава закінчувалася інтерв'ю піаф. журналістка запитує її "а для кого ви в'яжете светр?" і едіт відповідає "для того, хто захоче його носити"

по закінченні - оплески, традиційне вставання публіки. а попереду сиділа дівчинка, яка всю виставу плела щось, дуже схоже на светр. і дуже хотілося схилитися до неї і спитати "для кого ви в'яжете?" і отримати чергову порцію дежавю

Шановні молоді науковці, колеги!
Інститут Варбурґа (The Warburg Institute, Лондон, Великобританія) пропонує 5 короткотермінові стипендії (на два, три та чотири місяці) для молодих науковців, котрі досліджують впливи та трансформації античної класичної культури в культурі Європи того чи іншого періоду в контексті будь-якої гуманітарної дисципліни на 2010 – 2011 навчальний рік.

Знайти повнішу інформацію про кожну із стипендій можна на веб-порталі ЛММГО "Пантеон Наук":
http://panteon-nauk.org.ua/blog/korotkoterminovi_doslidnicki_stipendiji_z_kulturnoji_ta_intelektualnoji_istoriji_pri_instituti_varbura_velikobritanija/2009-10-29-14
--

метрополітен. двері відчиняються. серед інших входить акуратна бабуся з білою сумочкою, ставить її на сидіння, береться за поручень. двері зачиняються. рухаємось.
станція гагаріна. двері відчиняються. бабуся:
- а от раніше в метро було тихіше. не було такого шуму. бо люди всі на роботу їхали. а на роботу треба їхати з чистою головою. бо це робота. а як можна приїхати на роботу з чистою головою, якщо 25 хвилин у шумі їхати? а то! от я й кажу.
двері зачиняються. рухаємось. бабуся мовчить.
станція спортивна. двері відчиняються. бабуся:
- от я й кажу! люди їхали на роботу, і тихо було. бо всі думали, що їм на роботу треба. а ви всі падонкі і с.кі. ви собакі. тому що ви не на роботу їдете. у вас вихідний. да. ви всі собакі. із такими великими довгими хвостами. попідтискали хвости і їдете додому. тому що вам на роботу не треба.
двері зачиняються. на бабусю вже всі дивляться, чекають наступної зупинки. ті, хто поряд сидів, потроху відсуваються. але не далеко,щоб чути...
станція з-д імені Малишева. двері відчиняються. бабця:
- і от ви попідтискали хвости, а потім вийдете з метро, прийдете додому і будете мовчати. тому що ви - собакі. а собакі мають мовчати. а люди - працюють. і у вагоні не шумлять. що ви всі примовкли? мені повторити? да, повторити? що, повторити?
хлопець поряд:
- да, і бажано все - від самого початку. я пізніше зайшов.
- ееех...
двері зачиняються. рухаємось.
станція московський проспект:
- ееех, - не дивлячись на хлопця, до всіх інших, - ну і хто з вас повиростає? по 25 хвилин щодня в метро їздити.. ееех...
- обережно, двері зачиняються. наступна станція - Маршала Жукова. ... шум... пасажирам з дітьми і ... ... ... шум... хилого віку...